Переломом називаєтьсяруйнування кістки, що є причиною подальшого відділення її частин друг від друга.

Зазвичай, до нього призводять запалення, різні набряки, і навіть сильні удари. Після отримання перелому може виникнути кілька ускладнень:

1. Іноді пошкодження нервових клітин кісткою або її дрібними осколками призводить до паралічу.
2. При руйнуванні кісток уламки нерідко ушкоджують сусідні м'які тканини, викликаючи кровотечу та інші травми.
3. Відкриті переломи кісток часто спричиняють занесення інфекції та розвитку гнійного запального процесу на даній ділянці тіла.
4. Переломи ребер та черепа – причина травматизму різних життєво важливих внутрішніх органів.

Усі причини переломів можна умовно поділити на кілька груп. До першої групи відносятьсяпереломи кісток, що утворюються внаслідок впливу на кістки тієї чи іншої зовнішньої механічної сили: удар, падіння та інше.

Друга група включаєпереломи, що утворюються через крихкість, а також ослаблення самих кісток. І тут перелом виявляється найнебезпечнішим.

Нерідко людина може зламати ногу під час звичайної ходьби. Як правило, до крихкості кісток наводять різні захворювання: пухлини м'яких тканин, остеопороз.

На сьогоднішній день виділяють два види переломів кісток:

1. Патологічним переломомназивають негативний вплив різних захворювань, що впливають стан кісток людини і руйнують її. Зазвичай він відбувається випадково, коли потерпілий навіть цього не помічає.
2. Травматичні переломиявляють собою переломи, які виникають у результаті на ту чи іншу кістку дуже потужної і нетривалої зовнішньої силою.

Крім цього, розрізняють закриті та відкриті переломи:

1. Закриті переломихарактеризуються тим, що уламки кісток не руйнують шкірний покрив у сфері постраждалої частини тіла.
2. При відкритому переломівідбувається деформація шкіри. При цьому в рану нерідко проникає інфекція, що розповсюджується по всьому тілу.

Також розрізняють переломи без зміщення та зі зміщенням– враховується зміщення зруйнованих кісток та кількість частин зламаної кістки.

Залежно від форми перелому та напряму його лінії, переломи бувають:

• V-подібними;
• поперечними;
• поздовжніми;
• гвинтоподібними;
• Т-подібними;
• косими.

За типом існують переломи наступних кісток: руки, ноги, шийки стегна, променевої кістки, ключиці, плечової кістки, хребта, куприка, таза, черепа, носа, щелепи, стопи, гомілки, гомілкової кістки.

Переважна кількість людей пошкоджена в результаті перелому кістка зростається та відновлюється за хондробластічним типом.

Хондробластами є досить активні та наймолодші клітини, з яких формується хрящова тканина.

На стадії розвитку, а також зрощення кістки в цих клітинах спостерігається перебіг інтенсивної ферментації, а також мітотичного поділу.

У зоні перелому формується особлива хрящова кісткова мозоль. Сам процес займає кілька місяців і складається з чотирьох основних фаз:

1. Катаболічна фазатриває від одного тижня до десяти днів. В даний період у м'яких тканинах, що є сусідами з місцем перелому, відбувається так зване асептичне запалення. Характерні особливості: великий крововилив; помітне порушення кровообігу у сусідніх тканинах через тривалий застій крові; посилена ферментативна клітинна активність; у кровообіг виділяються токсичні продукти запалення асептичної етіології, що призводить до погіршення самопочуття; розвиток некротичного процесу; повна відсутність ознак зрощення зламаної кістки.
2. Диференціальна фазанайчастіше триває від семи до чотирнадцяти днів. Вона відрізняється такими особливостями: початок утворення так званої фіброзно-хрящової мозолі; в клітинах тканин, що близько знаходяться, здійснюється біосинтез глюкозамінгліканів; повільне утворення метриксу - основи для нової кісткової мозолі з волокон колагену, що активно виробляються, необхідних для формування клітин.
3. Первинно-акумулятивна фазавідрізняється своєю тривалістю - від двох до шести тижнів. Протягом цього проміжку часу у вагітної жінки, а також будь-якої іншої людини спостерігається: дрібні капіляри проростають у фіброзно-хрящовий мозоль із сусідніх неушкоджених тканин; утворення нової судинної мережі для кісткової мозолі; з іонами кальцію та фосфатів з'єднуються молекули хондроїтинсульфату; відбувається активне вироблення фосфату кальцію завдяки участі спеціальних регулюючих компонентів – аденозинтрифосфату та цитратсинтетазу; Підвищена концентрація магнію з кремнієм у хрящових тканинах – необхідна для утворення первинної кісткової мозолі.
4. Мінералізаційна фазатриває приблизно 8-16 тижнів. Для них характерно: утворення молекулярного комплексу за участю колагенпірофосфату кальцію та хондроїтинсульфату; відбувається реакція між молекулярним комплексом та фосфоліпідами; волокна колагену покриваються виробленими кристалами гідроксіапатиту; формуються ядра кристалізації кісткової мозолі; організм забезпечує міжкристалічні зв'язки, що розташовуються навколо перших ядер; повне зрощення перелому кістки.

Діагностика

На сьогоднішній день лікарі розрізняють абсолютні та відносні ознаки переломів кісток.

Відносні симптоми – орієнтовні, спричиняють звернути увагу на можливу травму такого характеру. Завдяки абсолютним ознакам відбувається точне підтвердження перелому певної кістки.

Провести діагностику на місці одержання травми можна на підставі певних критеріїв. Діагноз при переломі ставиться клінічно, проте підтвердити його можна лише результатами.

До відносних ознак переломів кісток відносяться:

Серед абсолютних ознак наявності переломів трапляються:

• кінцівка займає неприродне становище;
• своєрідних хрускіт у місці перелому – крепітація;
• патологічна рухливість;
• наявність кісткових уламків різних розмірів.

У стаціонарі діагностика перелому відбувається за допомогою рентгенографії. Це традиційний спосіб діагностики, необхідної для підтвердження переломів кісток.

Чим небезпечний (і чи небезпечний?) перелом кістки під час вагітності?

Майже будь-який нещасний випадок (автомобільна аварія, падіння та інше) нерідко стає причиною перелому кісток ніг або рук.

Також під час ходьби може обернутися нога – вагітна жінка падає і ламає кінцівку, а в результаті цього відбувається утворення та збільшення пухлини в ділянці гомілковостопного суглоба.

Через наявність сильного болю жінка не здатна не тільки спиратися на зламану кінцівку, але ще й ворушити нею.

Відкриті переломи супроводжуються розривами м'язових тканин.і шкірного покриву гострими кінцями уламків зруйнованої кістки. Кінці проникають через рану поверхню.

У разі закритого перелому кістокта чи інша кінцівка набуває незвичайного вигляду (вивернута, викривлена ​​та інші відмінності), а в місці перелому кінцівка стає набряклою.

Людина, яка не має спеціальних навичок, не повинна обмацувати місце можливого пошкодження.

Вкрай небезпечні переломи наступних частин тіла: кісток стегон, тазу, а також одночасний перелом кількох різних кісток.

Це тим, що травми даного характеру часто не проходять без інтенсивного розвитку найсильнішого травматичного шоку.

Для лікування останнього потрібне обов'язкове перебування у реанімаційному відділенні під уважним наглядом лікарів.

Крім того, при підозрі на перелом будь-якої кістки необхідно зробити рентгенівський знімокщо шкодить організму і майбутній матері, і дитині.

Ще одна складність полягає в застосування різних знеболювальних препаратів, протизапальних засобів та антисептиків., які можуть негативно позначитися на розвитку плода

Однак без перерахованих вище медикаментів жінці, яка отримала складні травми, буде дуже важко подолати процес відновлення.

Перша допомога. Перелом променевої кістки – програма «Жити здорово!»

Особливості лікування

Лікуванням переломів кісток травматолог та хірург. Їхнє головне завдання – зрощення кількох уламків в одне ціле, а також подальше відновлення всіх функцій травмованої кінцівки.

Лікар акуратно зіставляє уламки зруйнованої кістки, а потім надійно зафіксує кінцівку.

При лікуванні переломів у вагітних жінокособливо важливо подбати, щоб сусідні м'язи могли нормально функціонувати.

До того ж фіксація не повинна заважати прилеглим суглобам рухатися та сильно пережимати кровоносні судини. Останній фактор може пошкодити стан малюка, обмеживши кровообіг в організмі матері.

Переломи у вагітних жінок намагаються не лікувати шляхом проведення відкритої репозиції.

Тому що при хірургічному розрізі та приміщенні спеціального фіксуючого пристосування в організм матері може потрапити якась інфекція, яка здатна викликати якесь небезпечне захворювання та розвиток багатьох запальних процесів. Ця операція іноді допускається в.

О івагітності травматологи намагаються впоратися з переломом кісток у вагітних жінок за допомогою закритої репозиції.

В даному випадку зсув осколків кісток усувається завдяки комплексу спеціальних ручних маніпуляцій, а також різних технічних пристроїв. Такий спосіб лікування – оптимальний варіант при лікуванні перелому кістки закритого типу.

Терапія консервативного видувключає накладання зовнішнього ортопедичного пристосування та гіпсових пов'язок. При складних травмах неможливо уникнути професійного хірургічного втручання.

При відритих переломахслід забезпечити первинну хірургічну обробку відкритої рани, щоб очистити інфіковане місце.

Профілактика

Для профілактики переломів кісток необхідно приділяти увагу не тільки зміцненню кісток, а ще й безпеці і на вулиці, і в будинку.

До профілактичних заходів належать:

Вагітні жінки дуже часто зазнають отримання переломів кісток. У їхньому положенні це дуже небезпечно, адже і закритий, і відкритий перелом може пошкодити внутрішні тканини та шкіру.

Травми призводять до наслідків, які негативно позначаються на стані матері та дитини. Тому необхідно бути гранично акуратнимта дотримуватися загальноприйнятих правил безпеки.

Причини цього перелому можуть бути різноманітними. Основними з них є:

• ДТП; травми;
• Різні падіння;
• Непередбачені ситуації;
• Остеомієліт;
• Недосконалий остеогенез.

Симптоми

Клінічна картина різноманітна:

Усі симптоми можна розділити:

• Супутні, до яких належать: великі крововтрати та кровотечі (від 3 літрів);
• ушкодження внутрішніх органів, а потім перитоніт, сепсис;
• Неврологічні розлади через розрив нервів;
• Місцева зміна кісток тазу;
• Сильні болючі відчуття;
• Освіта гематоми та набряку;
• Кріпітація при пальпації.

Якщо стався перелом передньої верхньої остюки, то з'являється укорочення ноги, яке виникає через зсув уламка назовні і вниз, а також хвора рухається спиною вперед. Це вимушена ходьба дає можливість не відчувати сильних болів.

Порушення цілісності здухвинної кістки визначають за зниженням рухової активності, болям.

Перелом куприка розпізнається по болях, які можуть посилитися, якщо пальпувати криж знизу, утруднений або відсутній акт дефекації, нетримання сечі, втрата чутливості через пошкоджені нерви.

Першими ознаками порушення цілісності кільця таза вважається як сильний біль у паху, який може посилюватися при пальпації, так і всі рухи.

При переломі переднього тазового півкільця спостерігаються болючі відчуття в пахвинній ділянці, які посилюються при промацуванні, при здійсненні рухів ногами. При переломі сідничної кістки яскраво виражена вимушена поза «жаби». Порушення цілісності симфізу характеризується згинанням та зведенням ніг разом. При спробі випрямити та розвести їх, пацієнт відчуває різкий, сильний біль.

При діагностуванні порушення цілісності заднього півкільця, майбутня мама намагається лягти на бік, тому що всі рухи на стороні перелому різко болючі.

Якщо при переломі відбулося порушення цілісності заднього та переднього півкілець одночасно, то для цього характерна асиметрія тазу, патологічна рухливість кісток, синці в пахвинній ділянці.

При переломі вертлужної западини відзначаються біль, положення ноги вимушене, порушена функція кульшового суглоба.

До загальної симптоматики відноситься больовий та травматичний шок. Про це свідчить холодний піт, ціанотичність шкіри та слизових оболонок, зниження тиску, почастішання пульсу, анурія, кров у сечі, відсутність акта дефекації, сильними болями в животі.

Діагностика перелому кісток тазу у вагітної

Для діагностування переломів тазових кісток використовуються такі методи:

• огляд;
• Рентгенологічне дослідження у прямій та бічній проекції. Якщо стоїть попередній діагноз «перелом тазового кільця», вагітну обстежують дуже обережно і акуратно. Пальпація не проводиться. Рентгенівське дослідження проводять прямо в каталці. Оскільки перекладати пацієнта неприпустимо. рентген-дослідження може бути не інформативним. Це з тим, що лінія розлому може збігатися з лінією зростання. І тут призначаються інші методи обстеження. Рентген-діагностика проводиться тільки за показаннями та потребою. При цьому дотримуються всіх заходів безпеки та захисту плода від рентгенівського випромінювання;
• Магнітно-резонансна томографія є найінформативнішим та найбезпечнішим методом дослідження;
• УЗД-органів малого таза та очеревини;
• Оцінка стану плода;
• Можливе консультування проктолога, уролога, хірурга, акушера-гінеколога.

Ускладнення

Ускладнення та наслідки перелому тазових кісток для вагітної можуть бути плачевними. До них відносяться:

• Втрата плода;
• Великі крововтрати;
• Неправильне та довге зрощення кісток;
• Остеомієліт;
• Анемія;
• Летальний результат;
• Інвалідність;
• Кульгавість;
• Перітоніт.

Лікування

Що можете зробити ви

При переломах кісток тазу необхідно постаратися взяти себе в руки і не панікувати. Першу допомогу хворому можна надавати лише тоді, коли є відповідні знання та навички. Інакше можна лише зашкодити. Варто насамперед викликати бригаду швидкої допомоги. Транспортувати хворого самостійно забороняється. Якщо є можливість дати знеболювальні та заспокійливі препарати, краще запропонувати їх. У жодному разі не рухати, не тягнути, і не перетягувати потерпілого. За відсутності інтересу до того, що відбувається і відсутності емоцій, необхідно провести протишокову терапію. По можливості підкласти під напівзігнуті в колінному суглобі ноги валик з курток, ганчірок.

Що робить лікар

Якщо перелом був простим та не ускладненим, то лікарі проводять симптоматичне лікування. Воно включає місцеве знеболювання. Далі, залежно від місця перелому, використовують:

• Поза Волковича терміном п'ять тижнів;
• Шина Белера – на місяць;
• Скелетне витягування з використанням обтяжувачів;
• Відновне лікування;
• Реабілітаційний період.

За складних переломів оперативне лікування проводиться за наявності гіповолемічного шоку. Для усунення цієї причини проводиться легування внутрішньої клубової артерії. Варто пам'ятати, що це має негативні наслідки: знизиться плацентарний кровотік, що призведе до гіпоксії плода. Таким чином, якщо при даному виді травм кісток плід не постраждав, і майбутня мама знаходиться на останніх термінах вагітності, то проводиться кесарів розтин. На ранніх термінах вагітності можливе переривання вагітності.

Якщо сталося порушення цілісності сечового міхура, після усунення пошкоджень встановлюється спеціальний катетер.

На останньому триместрі показано тільки кесарів розтин.

Профілактика

До профілактичних методів можна зарахувати попередження можливого травмування. Наприклад, носіння взуття без високих підборів, приймати вітамінні комплекси, виявляти та лікувати захворювання, більше відпочивати, дотримуватися режиму дня, відмовитися від тютюну, алкоголю, седативних препаратів.

Це часткове та повне порушення цілісності кісткових компонентів тазового кільця, спричинене впливом надмірних механічних навантажень. Виявляється локальним болем у місці ушкодження, набряком, гематомою, обмеженістю рухів, при тяжких травмах – сплутаністю чи втратою свідомості, наростаючими ознаками шоку. Діагностується за допомогою МРТ тазу, пельвіографії. Для стабілізації стану вагітної призначається інфузійна, аналгетична, токолітична терапія, після чого виконується консервативна або оперативна репозиція уламків.

МКЛ-10

S32.3 S32.5 S32.7 S32.8

Загальні відомості

Останні десятиліття в індустріально розвинених країнах відзначається неухильне підвищення рівня травматизму, зокрема у вагітних. За спостереженнями спеціалістів у сфері акушерства, у період гестації різні види переломівотримує до 7% жінок. Травматизм належить до провідних неакушерських причин материнської летальності – понад 18% смертей вагітних викликані перенесеною травмою та її ускладненнями. Одним з найбільш тяжких травматичних розладів при вагітності, що призводять до крововтрати, шоку, втрати плода вважаються переломи тазових кістокособливо якщо вони поєднуються з пошкодженнями внутрішніх органів та інших відділів опорно-рухової системи.

Причини

Цілісність кісткових елементів тазового кільця частково чи повністю порушується під впливом навантажень, сила яких перевищує міцність кісткової тканини. Зазвичай пошкодження таза стає наслідком сильних стискаючих або ударних впливів, рідше - зміненої архітектоніки кістки зі зниженням характеристик міцності. За спостереженнями фахівців-травматологівдо переломів при вагітності наводять:

• Травми. У 53-56% хворих ушкодження кісток тазу викликано дорожньо-транспортними пригодами: прямим ударом виступаючими частинами, наїздом на пішохода, стисненням конструктивними елементами автомобіля при зміні в ДТП, відкиданням потерпілого. Переломи також виникають при падінні вагітної з висоти, вогнепальних пораненнях. Пошкодження часто бувають комбінованими або комбінованими.
• Патологічні пологи. Проходження плоду по родових шляхах супроводжується значними давлять і розпирають навантаження на кістки таза. Імовірність перелому куприка або лонних кісток підвищується при затяжних пологах у породіль з клінічно або анатомічно. вузьким тазом, екстреному накладення акушерських щипців , вакуум-екстракції плода, екстракції дитини за тазовий кінець, виконанні плодоруйнівних операцій.
• Захворювання кісток тазу. Стійкість тазових кісток до навантажень зменшується при їх руйнуванні внаслідок патологічних процесів: кісткового туберкульозу , остеодистрофії, злоякісних пухлин, остеомієліту , третинного сифілісу , остеопорозурізного генезу. Патологічні переломи, що виникають при незначних впливах і спричинені перебудовою кісткової структури, у вагітних спостерігаються дуже рідко.

Додатковий фактор, що підвищує ризик переломів кісток у гестаційному періоді та сповільнює відновлення пошкодженої кісткової тканини, – фізіологічний дефіцит кальцію, який посилено витрачається при формуванні кістково-м'язового апарату плода. Гіпокальціємія сильніше виражена при нестачі природної інсоляції, раціоні харчування з низьким вмістом кальцію та вітаміну D, курінні, споживанні великих кількостей міцного чаю, кави, кофеїновмісних тоніків.

Патогенез

Дія на кістки тазового кільця навантаження, що перевищує межу міцності кісткової тканини, викликає лінійну або оскольчатую деструкцію мінеральної частини та розрив колагенових волокон. При повних переломах уламки зміщуються через рефлекторне скорочення прикріплених до них м'язів. Руйнування кістки призводить до формування гематомипри закритих переломахі початку важко зупиняється зовнішньої кровотечіпри відкритих. Масивна крововтрата може спровокувати розвиток шоку. У ділянці ушкодження виникає захисна запальна реакція з набряком, міграцією лейкоцитів, відкладенням фібрину.

Під дією остеокластів відбувається аутоліз зруйнованої кістки, потім клітини камбію окістя, губчастої речовини, кісткового мозку та судинної адвентиції починають активно розмножуватися. На місці фібринових ниток, що випали, утворюється білковий матрикс хряща з його подальшою мінералізацією і заміною на міцну кісткову тканину. Мозоль, що сформувалася, піддається структурній перебудові: спочатку відновлюється кровопостачання, з кісткових балок утворюється компактна речовина, потім мікроархітектоніка кістки перебудовується з урахуванням ліній силового навантаження, формується окістя.

Класифікація

Основними критеріями систематизації переломів кісток таза у вагітних є ступінь і характер ушкоджень, їх локалізація, іноді травми, наявність ускладнень. Такий підхід дозволяє стандартизувати план супроводу вагітності за різних видів травм. З урахуванням цілісності шкірних покривів розрізняють закриті переломи без руйнування шкіри та відкриті з ушкодженням м'яких тканин, сполучення з навколишнім середовищем. Травми тазу у вагітних можуть бути ізольованими, поєднаними (з пошкодженням органів малого таза), множинними (що поєднуються з переломами в інших анатомічних областях), неускладненими та ускладненими. Для прогнозування результату вагітності та розробки акушерської тактики важливо визначити, як перелом вплинув на цілісність тазового кільця. На підставі цього критерію розрізняють:

• Крайові переломи. Пошкоджено частини кісток, які не формують тазове кільце: сідничні пагорби, крило здухвинної кістки, хвіст, частина крижів під крижово-клубовим амфіартрозом, ости. За відсутності інших ушкоджень вважається найлегшим варіантом травм тазу. Продовження гестації можливе при забезпеченні охоронного режиму, грамотної репозиції та динамічному спостереженні за вагітною. З урахуванням стану пацієнтки допустимо природне розродження.
• Переломи без порушення безперервності тазу. Пошкоджуються кістки, що безпосередньо формують тазове кільце, - сіднична, гілки лобкової кістки. Міцність таза знижена, але оскільки обидві частини залишаються пов'язаними з крижової кісткою як безпосередньо, так і через іншу половину, опорність збережена. За відсутності інших ушкоджень вагітність вдається пролонгувати, при стабільних переломах без усунення можливі природні пологи.
• Переломи з порушенням безперервності тазу. Кожна половина тазового кільця внаслідок травми має односторонній зв'язок з крижом, що істотно погіршує опорність таза. Через рухливість уламків зростає ризик травмування тканин пологових шляхів та суміжних органів. При нестабільних переломах та зміщенні фрагментів проводять кесарів розтин. Виявлення небезпеки життя матері чи плоду служить основою дострокового розродження.

Приймаючи рішення про можливість пролонгації вагітності та варіант її завершення, враховують період травматичної хвороби. Фахівці у сфері травматології та ортопедіївиділяють гостру реакцію на перелом (до 2 діб), ранні прояви (до 2 тижнів), пізні прояви (більше 2 тижнів), реабілітаційний період (до повного відновлення). Чим менший проміжок часу пройшов після перелому тазу, тим частіше при виявленні показань до переривання вагітностіабо досягненні терміну пологів виконують оперативне розродження.

Симптоми перелому

Клінічна картина представлена ​​локальною симптоматикою, зміненою ходою або характерною позою, загальноклінічними та супутніми розладами. Місцевими симптомами є інтенсивний біль у ділянці ураження, лобку, промежини, який зазвичай посилюється при рухах ногами, натисканні, пальпації. Відзначається деформація тазу, набряклість, видимий синець. За наявності рухомих уламків виявляється кісткова крепітація. Порушення рухової активності та зовнішні ознаки визначаються місцем та особливостями перелому.

При травматичному відриві передньоверхньої остю клубової кістки нога на стороні поразки зорово коротшається за рахунок усунення уламка. Для зменшення хворобливості вагітні з пошкодженою сідничною та верхньою гілкою лонної кістки приймають «позу жаби», при розриві заднього півкільця лягають на здоровий бік. У пацієнток з пошкодженою вертлюжною западиною обмежена рухливість у кульшовому суглобі, при поєднанні перелому та вивиху великий рожен зміщений, нога перебуває у вимушеному положенні.

Виражені загальні симптоми з больовим та геморагічним шоком виявляються у 30% ізольованих переломів тазу та у всіх хворих із множинними, поєднаними, комбінованими травмами. При тяжких ушкодженнях шкіра стає блідою, покривається липким потом, частішає пульс, відзначається оглушеність, сплутаність або втрата свідомості. У 10-20% вагітних переломи тазу поєднуються з ушкодженням сечовивідних органів. Для таких травм характерна затримка сечовипускання, наявність у сечі домішки крові, скарги на різі у сечівнику.

Ускладнення

У 37% вагітних нормальний перебіг гестації порушується при гострій реакції на травму, у 25% – у реабілітаційному періоді. У 34,2% випадків спостерігається загроза мимовільного переривання вагітностіабо викидень, 13,2% - передчасні роди. Більш ніж у 40% пацієнток пологи проходять із ускладненнями. Оскільки перелом тазу часто поєднується з тупою травмою живота, можливе передчасне відшарування плаценти з розвитком ДВС-синдрому , розрив матки, виникнення внутрішньочеревної кровотечі. На пізніх термінах гестації при щільній фіксації головки плода підвищується ймовірність переломів кісток черепата кінцівок дитини.

Рівень перинатальної смертності внаслідок прямої ЧМТ плода, шоку у вагітної, відшарування плаценти становить від 35 до 55,3% залежно від тяжкості переломів. Особливу небезпеку для жінки становлять травми з розривом розширених вен шийки матки та масивними крововиливами у параметрії або черевну порожнину. Віддаленими наслідками переломів кісток тазового кільця є контрактури, нейропатії, деформації таза, астенія, субдепресивні розлади

Акушерські ускладнення відзначаються у пацієнток, які перенесли перелом не лише під час поточної гестації, а й у минулому. При віддалених посттравматичних змінах загроза мимовільних викиднів та передчасних пологів сягає 45%. У 55% випадків пологи ускладнюються несвоєчасним вилитим навколоплідних вод, що наростає гіпоксією плода, коагулопатичними післяпологовими кровотечами, травмами шийки матки, піхви, промежини Після пологів у 45% хворих виявляється субінволюція матки, розвивається ендометритта інші гнійно-запальні процеси.

Діагностика

Певною складністю у виявленні перелому тазового кільця у вагітних є обмежене використання найбільш інформативних променевих методів дослідження, що становлять потенційну загрозу розвитку плода. З урахуванням вимог МОЗ РФ рентгенографія тазудопустима лише після 20-го тижня вагітності, крім ситуацій прийняття рішення про переривання гестації або надання ургентної допомоги. У таких випадках потрібен максимальний захист дитини від впливу випромінювання. Для підтвердження діагнозу та виявлення можливих ускладнень використовують такі методи, як:

• МРТ кісток тазу.При проведенні магнітно-резонансної томографії плід не має променевого навантаження. У І триместрі вагітності дослідження проводиться обмежено. МРТ дозволяє точно візуалізувати навіть невеликі тріщини та усунення пошкоджених тазових кісток, визначати ступінь травматичної деструкції кісткової тканини.
• УЗД матки та плода. Через високий ризик втрати дитини ультразвуковий скринінг є обов'язковим дослідженням при травмах тазу. За допомогою УЗД оцінюють стан плода, плаценти, цілісність стінки матки. Для виявлення можливих порушень трансплацентарної гемодинаміки обстеження доповнюють доплерографією матково-плацентарного кровотоку.
• Зміст хоріонічного гонадотропіну. Визначення рівня ХГЛ у динаміці забезпечує якісний моніторинг перебігу вагітності та використовується при виборі оптимальної тактики ведення хворої. Зниження показника свідчить про виникнення загрози викидня. антенатальної загибелі плода.

За наявності ознак шоку, кровотечі, що продовжується, підозрі на відшарування плаценти в обов'язковому порядку оцінюється стан системи гемостазу. Щоб унеможливити загрозу для дитини, додатково проводять КТГ , фонокардіографію , МРТ плодудля виявлення можливих травм кісток та внутрішньочерепних крововиливів. При підозрі на пошкодження внутрішніх органів виконують кульдоскопію, діагностичну лапароскопію, цистоскопію. Диференціальну діагностику здійснюють із закритими травмами живота без перелому тазу. Окрім акушера-гінеколога та травматолога пацієнтку оглядають абдомінальний хірург , невропатолог , уролог.

Лікування переломів тазу у вагітних

Пацієнток з пошкодженим тазовим кільцем рекомендується госпіталізувати до багатопрофільного стаціонару для надання акушерсько-гінекологічної, травматологічної, неонатологічної допомоги. У гострому періоді важливо стабілізувати стан вагітної, забезпечити репозицію уламків, запобігти ускладненням гестації. Складаючи план лікування, травматолог враховує термін вагітності, характер ушкоджень, ступінь усунення фрагментів кісток. З моменту госпіталізації до стаціонару жінці призначається інтенсивна медикаментозна терапія:

• Знеболювальні засоби. Для аналгезії використовують препарати, що безпечні для плода. При помірному болі застосовують нестероїдні протизапальні засоби, при інтенсивному можливе проведення внутрішньотазових блокад з місцевими анестетиками. Призначення наркотичних аналгетиків виправдане при наростанні ознак травматичного шоку.
• Інфузійна терапія. Введення кристалоїдних та колоїдних розчинів спрямоване на заповнення об'єму циркулюючої крові, стабілізацію гемодинаміки, покращення реологічних показників, відновлення мікроциркуляції. При погіршенні показників гемостазу вагітної вводять антикоагулянти, інгібітори протеаз, переливають. свіжозаморожену плазму.
• Токолітики. Засоби, що розслабляють маткову мускулатуру, зазвичай використовують при загрозі переривання гестації на тлі крайових та стабільних переломів. За повідомленнями фахівців, токолітичну терапію проводять приблизно у 20-22% хворих. При тяжкій травмі враховують вплив токолітиків на гемодинамічні показники.

При стабільних переломах, відсутності усунення або незначному зміщенні показано консервативне ведення пацієнтки. Вибір способу репозиції визначається локалізацією та особливостями ушкоджень. При стабільних ізольованих та крайових переломах жінку фіксують у гамаку або на щиті. Можливе застосування підколінних валиків, шини Белера. Вагітним із нестабільними переломами рекомендовано скелетне витягування, зовнішня чи внутрішня хірургічна фіксація Гестація не вважається протипоказанням для виконання операції. Переважними є втручання із мінімальним радіаційним контролем. При задовільному стані матері та плоду гестацію в окремих випадках вдається пролонгувати на кілька тижнів та завершити у строк природними пологами.

Дострокове розродження за життєвими показаннями (при відшаруванні плаценти, пораненні матки, нестабільних переломах тазового кільця, тяжкій політравмі, термінальному стані вагітної, ознаках наростаючої гіпоксії плода) проводиться з 28-го тижня гестаційного терміну при життєздатності плода В ургентних ситуаціях зазвичай виконується кесарів розтин, розродження через родові шляхи можливе лише при крайових або стабільних переломах з незміщеними уламками. Щоб урятувати дитину при загибелі вагітної, проводиться посмертний кесарів розтин. Травми тазу, перенесені до настання вагітності, не є абсолютним показанням до оперативного розродження, яке проводиться у 61-64% пацієнток з посттравматично зміненим тазом.

Прогноз та профілактика

Результат гестації при травмі тазу визначається тяжкістю ушкоджень. Прогноз часто серйозний, особливо у вагітних з політравмою, за якої показники материнської та перинатальної летальності досягають 18,2% та 55,3% відповідно, спостерігається важка інвалідизація, порушуються репродуктивні функції. Профілактичні заходи спрямовані на попередження можливого травматизму, включають дотримання правил дорожнього руху на пішохідних переходах, при керуванні автомобілем, відмова від виконання професійних та побутових обов'язків з роботою на висоті, носіння зручного взуття на невисокому стійкому підборі, безпечна поведінка у громадських місцях.