02 БЧЗХУФБ 2002 ЗПДБ

лБЛ Ч'ТПУМПЗП ЮЕМПЧЕЛБ "ПФХЮЙФШ" Чує УЧПЕ ЧТЕНС ХДЕМСФШ ЛПНРШАФЕТХ?

дПВТЩК ДЕОШ Чуен! рПДУЛБЦЙФЕ, ЛБЛ УРТБЧЙФШУС У РТПВМЕНПК. НПК НХЦ, УЙУФЕНОЩК БДНЙОЙУФТБФПТ, ГЕМЩК ТБВПЮЙК ДЕОШ РТПЧПДЙФ РЕТЕД ЛПНРШФЕТПН. рТЙКДС ДПНПК Й РПХЦЙОБЧ, ЧЛМАЮБЕФ ДПНБИОАА НБИЙОХ - Й ДБ'ДТБЧУФЧХК ЧУЕЧП'НПЦОЩЕ ЙЗТХИЛЙ, ВПКГПЧЩЕ ЛМХВЩ Й Ф. Д. рПНПЕШ РП ДПНХ - ФПМШЛП РПУМЕ ІПФШ НЙОЙНБМШОПЗП, ОП УЛБОДБМБ; ХДЕМЙФШ ЧОЙНБОЙЕ НОЕ, РППВЕБФШУС - ОЕ ПФТЩЧБС ЗМБ' ПФ НПОЙФПТБ ... Й Чує Ч ФПН ЦЕ ДХІЕ. уРБФШ МПЦЙФШУС РП'ДОП, ХФТПН ЕМЕ ЧУФБЕФ, УФБМ ТБ'ДТБЦЙФЕМЕО, ОП ОЙ ПРО ЛБЛЙЕ ТБ'ЗПЧПТЩ ОЕ ЙДЕФ, ФПМШЛП Й УМЩИОП, ЮФП С ЄЗП "РЙМА", ДТЕМА Й ЛБТЛБА ". пВЙДОП Й'Б ОЕЗП Й'Б УЕВС.

пФЧЕФЙФШ

дЦЙО 02 БЧЗХУФБ 2002 ЗПДБ

лПНРШАФЕТОБС'БЧЙУЙНПУФШ - ЬФП ЧЕЕШ, ВЕ'ХУМПЧОП, ОЕ ПЮЕОШ РТЙСФОБС ДМС ПЛТХЦБАЕЙІ, ТБЧОП ЛБЛ Й Чує РТПЮЙЕ'БЧЙУЙНПУФЙ. оП У ДТХЗПК УФПТПОЩ, ЬФП ОЙЮЕН ОЕ УЕТШЕ'ОЕЕ, Юен, УЛБЦЕН, НБОЕТБ УНПФТЕФШ Чує РЕТЕДБЮЙ РПДТСД РП ФЕМЕЧЙДЕОЙА ЙМЙ У ЗПМПЧПК ОЩТСФШ Ч ЛОЙЗХ. уХДС РП ЧУЕНХ, Х чБИЕЗП НХЦБ СТ ОЕ РТЙПВТЕМБ ВПМЕ'ОЕООПК ЖПТНЩ: ОБУЛПМШЛП З РПОЙНБА, ПО ОПТНБМШОП'БОЙНБЕФУС ДЕМПН ПРО ТБВПФЕ, Й ЄЗП ОЙЛФП ОЕ ЧЩЗПОСЕФ'Б ОЕРТЕУФБООЩЕ ЙЗТЙЕБ. б ППФ ДПНБ ЄЗП РПЮЕНХ-ФП ВПМШИЕ ФСОЕФ ПВЕБФШУС У ЙУЛХУУФЧЕООЩН ЙОФЕММЕЛФПН, Юен У чБНЙ. б ППФ РПЮЕНХ - УФПЙФ ТБ'ПВТБФШУС.
ФП, ЮФП ЮЕМПЧЕЛ, РТЙДС У ТБВПФЩ, УБДЙФШУС "РПЙЗТБФШУС" - ЬФП ЧРПМОЕ ОПТНБМШОПЕ СЧМЕОЙЕ РТБЛФЙЮЕУЛЙ ДМС МАВПЗП ПВМБДБФЕМС "ЦЕМЕ'ОПЗП ЛПОШЛБ У ЬМЕЛФТПООЩНЙ НП'ЗБНЙ". оП Х чБИЕЗП НХЦБ ЬФП УЛПТЕЕ РПІПЦЕ ПРО'БЕЙФОХА ТЕБЛГЙА: ЧЕДШ РПЛБ ПО УЙДЙФ'Б НБИЙОПК, ПО Й'ПМЙТПЧБО ПФ ЛПОФБЛФПЧ, ПО ФБН, Ч УЧПЕН НЙТЕ, зде ЄЗП ОЕ ЧПМОХАФ ОЙ ДПНБИОЙЕ Демба, ОЙ, ЛБЛ ЬФП ОЙ ПВЙДОП, чБИЙ ЮХЧУФЧБ. ве ЛБЦЕФУС, ЮФП ЛМАЮ ЛП ЧУЕНХ Ч УМПЧЕ "ПФХЮЙФШ". чЕДШ ТЕЮШ ЙДЕФ П Ч'ТПУМПН ЮЕМПЧЕЛЕ УП УМПЦЙЧИЙНЙУС ЧЛХУБНЙ Й ЙОФЕТЕУБНЙ. ЛБЛ ЬФП ОЙ ОЕРТЙСФОП, ОП "НЙОЙНБМШОЩЕ УЛБОДБМЩ" ОЙЮЕН ОЕ РПНПЗХФ. рПЮЕНХ? рТЙРПНОЙФЕ-ЛБ УФБОДБТФОЩК ТБУЛМБД, РТЙ ЛПФПТПН чЩ РТПУЙФЕ НХЦБ РПНПЮШ РП ДПНХ, Б ПО ЧСМП ПЗТЩ'БЕФУС. ьФП ЦЕ ФПЮШ-Ч-ФПЮШ ФБЛБС ЦЕ ЛБТФЙОЛБ, ЛБЛ НБНБ ЗПЧПТЙФ'БЙЗТБЧИЕНХУС ТЕВЕОЛХ "УМПЦ ЛХВЙЛЙ Й РПНПК РПУХДХ", Б ПО ФП ПФНБІЙЧБЕФУС: "еЕЕ ДЕУСФШ НЙОХФПЛ!", ФП ОБЮЙОБЕФ ІОЩЛБФШ ... еУМЙ чЩ ДЕКУФЧЙФЕМШОП ІПФЙФЕ ЮФП-ФП Й'НЕОЙФШ - Б Й'НЕОЙФШ ЦЕМБФЕМШОП, РПФПНХ ЮФП ПФОПИЕОЙС НПЗХФ РПТФЙФШУС ДПЧПМШОП ВЩУФТП - ФП ДБЧБКФЕ РПРТПВХЕН УПЧЕТИЕООП ДТХЗХА УФТБФЕЗЙА РПЧЕДЕОЙА.
ДМС ОБЮБМБ ПУФБЧМСЕН НХЦБ Ч РПЛПЕ ПРО ДЧЕ ОЕДЕМЙ. уПЧУЕН. е МЕ'ЕН У ТБ'ЗПЧПТБНЙ, ОЕ РТПУЙН П РПНПЕЙ; ЕУМЙ ЮЕЗП-ФП УДЕМБФШ УБНЙ ОЕ НПЦЕН, ФП РТПУФП ОЕ Демба - Ч ЛПОГЕ-ФП ЛПОГПЧ, НЕМЛЙЕ ВЩФПЧЩЕ РТПВМЕНЩ ФБЛПЕ ЛПМЙЮЕУФЧП ЧТЕНЕОЙ РЕТЕЦЙФШ НПЦОП, ЧЕТОП? оП Й ОЕ ДХЕНУС:'БІПФЕМПУШ ЕНХ РППВЕБФШУС - ПВЕБЕНУС.
б ДБМШИЕ ОБЮЙОБЕН ... ЙЗТБФШУС. дБ-ДБ, ЛБЛ ТЕВЕОПЛ У ТЕВЕОЛПН. уБДЙФЕУШ'Б НБИЙОХ УБНЙ, ЧЩВЙТБКФЕ ЙЗТХ РП ДХИЕ - Й ЧРЕТЕД,'БТЕ ОБЧУФТЕЮХ, ОЕ ДХНБС ОЙ П Юен; ЦЕМБФЕМШОП ФПМШЛП, ЮФПВЩ ЙЗТХИЛБ ВЩМБ Й'ФЕЇ, ЮФП ОТБЧСФУС НХЦХ. рТЙДЕФ,'БІПЮЕФ УЕУФШ'Б НБИЙОХ - РПРТПУЙФЕ РПДПЦМБФШ, ЛБЛ ЧЩ ДПЙЗТБФЕ ХТПЧЕОШ. рПРТПУЙФЕ Х ОЕЗП УПЧЕФБ, ЛПЗДБ ЮФП-ФП ОЕ РПМХЮБЕФУС; РХУФШ ПО УСДЕФ'Б НБИЙОХ У чБИЕК ЙЗТПК, Б чЩ РТЙУФТПКФЕУШ ТСДПН Й ЛПННЕОФЙТХКФЕ Чує, ЮФП РТПЙУІПДЙФ ПРО ЬЛТБОЕ. 'БЮЕН Чує ЬФП? х чБУ РПСЧЙФУС ПВЕЕЕ ХЧМЕЮЕОЙЕ, РП ЛТБКОЕК НЕТЕ, ЄЗП ЙММА'ЙС. ДМС ОБЮБМБ УФБОШФЕ ДМС НХЦБ "УЧПЕК Ч ДПУЛХ" Ч ЬФП УЖЕТЕ. рТПУЙФЕУШ ЙЗТБФШУС РП ПЮЕТЕДЙ, УПТЕЧОХКФЕУШ У ОЙН, ДПВЕКФЕУШ, ЮФПВЩ ПО ТБДПЧБМУС чБИЙН ХУРЕІБН. дЕФУФЧП? дБ, ОП ЬФП ОЕПВІПДЙНП ДМС ФПЗП, ЮФПВЩ ОБМБДЙФШ ПФОПИЕОЙС. еУМЙ \u200b\u200bХ ЧБУ ДЧБ ЛПНРШАФЕТБ,'ДПТПЧП ВЩМП ВЩ РПТЕ'БФШУС Ч ЛБЛХА-ОЙВХДШ "УФТЕМСМЛХ-НПЮЙМЛХ" РП УЕФЛЕ (НПЗХ УЛБ'БФШ РП УЕВЕ: ЬФП ЧЕМЙЛПМЕРОПЕ УТЕДУФЧП РТЙКФЙ Ч УЕВС РПУМЕ ФСЦЕМПЗП ТБВПЮЕЗП ДОС) ЙМЙ ДБЦЕ УІПДЙФШ ДМС ЬФПК ГЕМЙ Ч ЛПНРШАФЕТОЩК ЛМХВ. б ЛПЗДБ, ПВТБ'ОП ЧЩТБЦБСУШ, УФБОЕФ МЕЗЮЕ ДЩИБФШ, НПЦОП ВХДЕФ РЕТЕКФЙ ПРО Ч'ТПУМЩК ХТПЧЕОШ, Ч ФП ЦЕ ЧТЕНС ОЕ ПФЛБ'ЩЧБСУШ ПФ УПЧНЕУФОЩІ ЙЗТЙЕ. е'БВЩЧБКФЕ: РТПУЙФШ П РПНПЕЙ НПЦОП Й ОХЦОП (ЧППВЕЕ-ФП Ч ЙДЕБМЕ РТПЕЕ ВЩМП ВЩ УТБ'Х ДПЗПЧПТЙФШУС, ОФП, ЮФП Й РТЙ ЛБЛЙІ ПЗПЧПТЛБІ ДЕМБЕФ РП ДПНХ, ОП ЬФП ОЕ Ч УХЕЕУФЧХАЕЕК ПРО ДБООЩК НПНЕОФ УЙФХБГЙЙ), ОП ЬФП ОХЦОП ДЕМБФШ'БЗПДС: ОЕ УТПЮОП УПТЧБФШУС Й ЙДФЙ ЮФП-ФП ДЕМБФШ, Б РТПУФП УЛБ'БФШ, ЮФП ОХЦОП ФП-ФП Й ФП-ФП, Б УДЕМБЕФ ПО ЬФП РТЙ РЕТЧПК ЧП'НПЦОПУФЙ. е ДЕМБЕФ? оБРПНОЙФЕ, ОП Ч ЧЙДЕ ИХФМЙЧПК РТПУШВЩ: "еУМЙ НЩ ДП ХЦЙОБ ОЕ РЕТЕНПЕН ЬФХ ЗПТХ РПУХДЩ, ФП РТЙДЕФУС ЛХИБФШ УХР РТСНП Й'ЛБУФТАМЙ Й РП ПЮЕТЕДЙ - ПУФБМБУШ ЧУЕЗП ПДОБ ЮЙУФБС МПЦЛБ". чЕДШ ЗМБЧОБС чБИБ ГЕМШ - ЬФП ОЕ "РПУФТПЙФШ" НХЦБ, Б ДПВЙФШУС ФПЗП, ЮФПВЩ ПО ОЕ ЧПУРТЙОЙНБМ чБУ ЛБЛ ЧТБЗБ ОБТПДБ. б НПЦЕФ МЙ ТБ'ДТБЦБФШ ФПЧБТЙЕ РП ЙЗТБН? дБ ОЙЛПЗДБ Ч ЦЙ'ОЙ! лУФБФЙ, ЛПЗДБ Х чБУ РПСЧСФУС ПВЕЙЕ ФЕНЩ, ЧТЕНС Х ЛПНРШАФЕТБ ОЕРТЕНЕООП УПЛТБФЙФУС: Х ОЕЗП ВХДЕФ ЮФП У чБНЙ ПВУХДЙФШ Й ВЕ' ФПЗП, ЛБЛЙН ПТХЦЙЕН МХЮИЕ НПЮЙФШ'МПЧТЕДОПЗП ИБТПЧЙДОПЗП ДЕНПОБ ... Й ОЕЧБЦОП, ЮФП Чує ОБЮБМПУШ ЙНЕООП У ЬФПЗП! цЕМБА чБН ХДБЮЙ!

оБРЙУБФШ ЛПННЕОФБТЙК

пГЕОЙФШ: 1ПЮЕОШ РМПІПК ПФЧЕФ 2РМПІПК ПФЧЕФ 3УТЕДОЙК ПФЧЕФ 4ІПТПИЙК ПФЧЕФ 5ПФМЙЮОЩК ПФЧЕФ

	пФМЙЮОЩК ПФЧЕФ, дЦЙО, УРБУЙВП ЧБН, ІПФШ Й ОЕ З'БДБЧБМ ЬФПФ ЧПРТПУ. оП ХЦ ПЮЕОШ ДПВТП Й ПВУФПСФЕМШОП ОБРЙУБМЙ - Sam
	рПМОПУФША РТЙУПЕДЙОСАУШ Л Sam. уРБУЙВП, дЦЙО, ЛТБКОЕ РП-ЮЕМПЧЕЮЕУЛЙ Й НХДТП. оЕРТЕНЕООП ТБУРЕЮБФБА Й РЕТЕДБН УХРТХЗЕ БЛЙ ТХЛПЧПДУФЧП Л ДЕКУФЧЙА. цБМШ, ЮФП РТПЮЕМ З УБН, Б ОЕ СТ ЧФБКОЕ ПФ НЕОС. ЮФП Ц, РПУНПФТЙН, ЛБЛ ЄК ХДБУФУС УФТПЙФШ ЖЕТНЩ Й ЛБ'БТНЩ Й ЧПДЙФШ РПМЛЙ ПРО'МПВОЩІ ЗЕМШЧЕФПЧ ЙМЙ РПТФХЗБМШГЕЧ ... :-)) - Zealot
	хДБЮЙ, ТЕВСФБ;) - дЦЙО
	х НЕОС ЧТПДЕ ВЩ ЛБЛ ОЕ ОБУФПМШЛП Чує РТПВМЕНБФЙЮОП, ОП ФПЦЕ ОБЮЙОБЕФ ТБ'ДТБЦБФШ ... НХЦ РТЙІПДЙФ РПУМЕ ТБВПФЩ (8 ЮБУПЧ'Б рк) Й УБДЙФШУС'БОЙНБФШУС ТБВПФПК, ОП ФПК, ЮФП ЕНХ Ч ДБООЩК НПНЕОФ ОТБЧЙФУС ... ФП у УБКФ УП'ДБЧБМ У ЧЙДЕПТПМЙЛБНЙ , ФП ПРО ЛПОЖЕТЕОГЙА ЧЙДЕПЖЙМШН, ФЕРЕТШ'БОСМУС ПГЙЖТПЧЛПК ЧЙДЕП Й НПОФБЦПН. чТПДЕ ЛБЛ ОЕ ЙЗТБЕФУС, ЮФПВЩ НОЕ ОЕТЧОЙЮБФШ РП РПЧПДХ РТПЦЙЗБОЙС ЧТЕНЕОЙ, ОЕ ТХЗБЕНУС НЩ У ОЙН - ОП ЛБЛ ТБ'ДТБЦБЕФ ЧЙДЕФШ ЄЗП РТПЖЙМШ Й'П ДОС Ч ДЕОШ. рТПВПЧБМБ З МЕОЙФШУС РП РПЧПДХ ДПНБИОЙІ ДЕМ - ОХ ПРХУЛБАФУС ТХЛЙ, ЛПЗДБ Чує УБНБ ... оБЮЙОБАФУС ЧП'НХЕЕОЙС РП РПЧПДХ ФПЗП, ЛБЛБС З РМПІБС ІП'СКЛБ, ЮФП ВТПУБА ОЕЧЩНЩФПК РПУХДХ ... уБНПЕ УФТБИОПЕ Ч ЬФПН ФП, ЮФП С МПЧМА УЕВС ПРО НЩУМЙ П ТБ'ЧПДЕ ... нПЦЕФ, ЬФП З РТПУФП'БОЙНБАУШ РПРХУФЙФЕМШУФЧПН, Й ОБДП РТПУФП РП-УЕТШЕ'ОПНХ ТХЗБФШУС? - Yasa
	е ОБДП ТХЗБФШУС - ОЙЮЕЗП ОЕ ДБУФ, ЛТПНЕ ЗТБОДЙП'ОПЗП УЛБОДБМБ. б ППФ "РПМАВПРЩФОЙЮБФШ" РП РПЧПДХ ТБВПФЩ ОЕ РПНЕИБЕФ - Ч ПВЕЕН, РП ФПК ЦЕ ФЕІОПМПЗЙЙ (ЕУМЙ ПО, ЛПОЕЮОП, ОЕ ДЕМБЕФ ЮФП-ФП УЧЕТІЕУФЕУФЧЕООП'БОХДОПЕ). й - ОЕ МЕОЙФЕУШ МЕОЙФШУС, ХЦ РТПУФЙФЕ'Б ЛБМБНВХТ! л УПЦБМЕОЙА, ЬФП ФПМШЛП Ч УЛБ'ЛЕ ЙДЕБМШОПК ІП'САИЛЕ ЗБТБОФЙТПЧБОБ "УМБДЛБС ЦЙ'ОШ". - дЦЙО
	ох Й ПФЧЕФ Х дЦЙО! дБЦЕ "НХЦХ" - ФП ЕУФШ ПРРПОЕОФХ уЧЕФЩ, РПОТБЧЙМУС, ЛБЛ ЧЙДОП Й'ЛПННЕОФБТЙЕЧ. уМЕДПЧБОЙЕ ЬФПНХ УПЧЕФХ ОЕУПНОЕООП ХУХЗХВЙФ УЙФХБГЙА РТПФЙЧПУФПСОЙС. - уЛПУЩТЕЧ о.о.

уЛПУЩТЕЧ о.о. 11 БЧЗХУФБ 2002 ЗПДБ

Sveta, ОЕ УМХИБКФЕ УПЧЕФБ ОБЮБФШ ЙЗТБФШ ЧНЕУФЕ У НХЦЕН - РПМХЮЙФУС ФБЛ ЦЕ, ЛБЛ ЕУМЙ ВЩ ПО ВЩМ БМЛБЗПМЙЛПН Й ЧЩ УФБМЙ ВЩ ЧНЕУФЕ РЙФШ ... :-) й'ЧБИЕК ІБТБЛФЕТЙУФЙЛЙ НХЦБ НОЕ ЧЙДОП, ЮФП ФПМШЛП УЙМШОБС ХЗТП'Б НПЦЕФ РПДЕКУФЧПЧБФШ - ХІПД (ТБ'ЧПД ). йМЙ ЕУФШ ОЕХЛБ'БООЩЕ чБНЙ'БЧЙУЙНПУФЙ ПФ НХЦБ: ДЕФЙ, ЧБИБ ОЕФТХДПХУФТПЕООПУФШ? лБЛПК ЧФПТПК ЛПНРШАФЕТ? мХЮИЕ ВЩ Й РЕТЧПНХ ОЕ ВЩФШ! еУМЙ \u200b\u200bчЩ ОЕ УРТБЧЙФЕУШ (УП УЧПЕК ЧОХФТЕООЕК'БЧЙУЙНПУФША ПФ НХЦБ), - ПО чБУ'ББДНЙОЙУФТЙТХЕФ ПЛПОЮБФЕМШОП, РТЕЧТБФЙФ Ч УТЕДУФЧП ДПУФЙЦЕОЙС ЛБЛЙІ-ФП УЧПЙІ ГЕМЕК, ХДПЧМЕФЧПТЕОЙС УЧПЙІ РПФТЕВОПУФЕК. тБВПФБ РМАУ ЙЗТЩ РПНПЗБАФ ЕНХ ДЕЗТБДЙТПЧБФШ - ЬФП ЛБЛ Ч ВПМПФЕ. чБН РПНПЦЕФ ОЕ ЛПНРШАФЕТОБС, Б УПГЙБМШОП-РУЙІПМПЗЙЮЕУЛБС ЙЗТБ У НХЦЕН. оБЮОЙФЕ "ЦЙФШ" ФБЛ, ЮФПВЩ ПО чБН УФБМ'БЧЙДПЧБФШ, РПДЮЈТЛОХФП ое'бчйуйнп, РХУФШ ПО ВЕ' ЧБИЙІ УМПЧ ХУФЩДЙФУС УЧПЕК НБМПЛХМШФХТОПУФЙ Й ПДОПУФПТПООПУФЙ. еУФШ ЧП'НПЦОПУФШ ПВЕБФШУС У ДТХЗЙНЙ МАДШНЙ - ПУПВЕООП, ОФП УНПФТЙФ ПРО ЛПНРШАФЕТ, ЛБЛ РТПФЙЧОПЕ ПФХРМСАЕЕЕ УТЕДУФЧП - РПДЮЈТЛОХФП ЧЩУПЛП пгеойфе ЬФП Йі ЛБЮЕУФЧП Й е'бнщлбкфеуш ПРО ПДОПН НХЦЕ. ьФП чБН Й ЕНХ ФПМШЛП ОБЧТЕДЙФ. х ПДОПК ЛОЙЦЛЙ НОЕ ДБЦЕ ОБ'ЧБОЙЕ РПОТБЧЙМПУШ: "йЗТЩ, Ч ЛПФПТЩЕ ЙЗТБАФ МАДЙ, Й МАДЙ, ЛПФПТЩЕ ЙЗТБАФ Ч ЙЗТЩ". уФБОШФЕ ІП'СЙОПН, БЧФПТПН ЙЗТЩ!

оБРЙУБФШ ЛПННЕОФБТЙК

пГЕОЙФШ: 1ПЮЕОШ РМПІПК ПФЧЕФ 2РМПІПК ПФЧЕФ 3УТЕДОЙК ПФЧЕФ 4ІПТПИЙК ПФЧЕФ 5ПФМЙЮОЩК ПФЧЕФ

жЕЛМБ 30 БЧЗХУФБ 2002 ЗПДБ

'ДТБУФЧХКФЕ Sveta! ЛБЛ ЮЕМПЧЕЛ УФБМЛОХЧИЙКУС У ФБЛПК ЦЕ РТПВМЕНПК ІПЮХ ЧЩУЛБ'БФШ УЧПЕ НОЕОЙЕ.
уЛПТЕЕ ЧУЕЗП чБИ НХЦ РТПУФП РТЙЧЩЛ ВПМШИЕ ПВЕБФШУС У ЛПНРШАФЕТПН Юен У ЦЙЧЙНЙ МАДШНЙ. ДМС ОЕЗП ОПТНБМШОП Чує УЧПЕ УЧПВПДОПЕ ЧТЕНС РТПЧПДЙФШ'Б ЛПНРШАФЕТПН Й ПО УПЧЕТИЕООП ЙУЛТЕООЕ ОЕ РПОЙНБЕФ, РПЮЕНХ чБН ЬФП ОЕ ОТБЧЙФШУС. (Ох ЧЕДШ ПО ЦЕ ФПЦЕ ЙНЕЕФ РТБЧП ПРО ПФДЩІ, ПО ФБЛ ХУФБМ ПРО ТБВПФЕ!) РПЬФПНХ ДМС ОЕЗП чЩ ДЕКУФЧЙФЕМШОП "РЙМПТБНБ". чБН РТПУФП ОБДП РЩФБФШУС ОБІПДЙФШ ДМС ОЕЗП "БМШФЕТОБФЙЧОЩЕ" ЖПТНЩ ПФДЩІБ - РПРЩФБФШУС ЧЩФСЗЙЧБФШ Ч ЗПУФЙ, ПРО РТЙТПДХ ЙМЙ РТПУФП ЗХМСФШ РП ЗПТПДХ. рПЗПЧПТЙФЕ У ОЙН (ФПМШЛП УРПЛПКОП, ВЕ' ТХЗБОЙ), ПВЯСУОЙФЕ ЕНХ УЧПЕ ПФОПИЕОЙЕ Л ЄЗП "ЙЗТХИЛБН". рПЧФПТАУШ, УЛПТЕЕ ЧУЕЗП ПО РТПУФП ОЕ ЧЙДЙФ Ч ЬФПН ОЙЮЕЗП РМПІПЗП, Б чБИБ ОЕЗБФЙЧОБС ТЕБЛГЙС'БУФБЧМСЕФ ЄЗП'БНЩЛБФШУС Ч УЕВЕ. Про ЛБЛЙЕ-ФП ХУФХРЛЙ РТЙДЕФУС РПКФЙ ОЕ ФПМШЛП ЕНХ, ОП Й чБН.

оБРЙУБФШ ЛПННЕОФБТЙК

пГЕОЙФШ:

Вітаю! Мене звати Юлія. Я розповім про те, як я позбавила свого, в общем-то, дорослого сина Іллю від комп'ютерної та ігрової залежності. Сподіваюся, багато хто погодиться з представленим підходом позбавлення від даного виду залежності і, можливо, навіть приймуть його на озброєння.

Було це чотири роки тому, Ілля навчався на четвертому курсі інституту, йому був тоді 21 рік. З навчанням у Іллі були труднощі: постійні хвости в сесію, пропуск занять, дзвінки додому з деканату ... Весь свій час він проводив або сидячи в Інтернеті, або граючи в незліченні онлайн-ігри. У якийсь момент я зрозуміла, що так тривати більше не може: закінчиться це по-перше відрахуванням, а по-друге - цілковитої деградацією особистості сина.

Через одну зі своїх подруг я вийшла на психолога по імені Світлана: досить енергійна молода жінка. Ми легко знайшли з нею спільну мову, і вона, вислухавши мою проблему, запропонувала мені програму, дія якої я викладу нижче.

Одного разу я запросила Світлану додому. Вона пішла в кімнату до Іллі, де він як зазвичай грав в якусь гру на комп'ютері, слухаючи при цьому музику в навушниках. Він навіть не помітив незнайому жінку у себе в кімнаті, поки вона не доторкнулася до його за плече (я ж в цей час залишилася за дверима, слухаючи їхню розмову).

Син висловив переляк і подив, поцікавившись у Світлани, хто вона, власне, така, і як потрапила в його кімнату?
- Можеш звати мене тіткою Свєтою. - сказала психолог з посмішкою, - Я тут, щоб допомогти тобі вирішити твої проблеми з комп'ютером.
- Ніяких проблем у мене немає! - відрізав Ілля.
- Помиляєшся ...
Світлана задала моєму синові кілька простих запитань, кожен з яких, однак, викликав у нього труднощі. Вона запитала, скільки часу в день він приділяє комп'ютеру, чи все у нього гаразд з навчанням, як часто він спілкується з друзями, як у нього стосунки з протилежною статтю.
Зберігаючи доброзичливий тон діалогу, Світлана, тим не менш, змогла дещо збентежити Іллю, і він визнав, що комп'ютер дійсно займає дуже велике місце в його житті.
- Не просто велике ... Це справжнісінька залежність! - заявила Світлана, - І я пропоную тобі радикальне, але дуже дієвий засіб позбавлення від неї: ми скоротимо твій час перебування за комп'ютером до 1 години на добу.
І тут уже Ілля почав обурюватися і протестувати. Дочекавшись, коли він трохи вгамуватися, Світлана дала йому зрозуміти, що програму лікування не скасують тільки через його незгоди: адже комп'ютер куплений на материнські гроші, і мати право встановлювати будь-які обмеження.

Усвідомивши своє безсилля, син змінив тактику: він почав просити дозволити йому чотири, три, ну або хоча б дві години на день перебувати за комп'ютером. Але Світлана була непохитна:
- Прости, Іллюша, але торгуватися ми з тобою не будемо. Час - і не хвилиною більше.
Потім психолог попросила Іллю пустити її на дві хвилини за комп'ютер, щоб зробити необхідні настройки. Світлана задала автоматичне вимикання через годину після початку роботи, а також поставила на комп'ютері пароль (після вона повідомила його мені). Потім вона мовчки вимкнула комп'ютер, викликавши бурхливе обурення Іллі:
- Стійте, так нечесно! Ви сказали, що тільки на дві хвилини!
- Вірно, - погодилася Світлана, - і я своє слово дотримала. Але я не обіцяла, що пущу тебе за комп'ютер після цього.
Вона попередила, що син жодним чином не повинен дізнатися пароль - інакше вся програма буде зірвана. Світлана веліла мені бути сильною, і не піддаватися тиску сина - адже я повинна бути авторитетом для нього - хоч йому і 21 рік.

Залишок дня Ілля провів без комп'ютера, не бажаючи ні з ким говорити. Він просто лежав на дивані, закривши обличчя руками. Я ж нагадала собі, що не повинна відчувати себе винуватою або ж відчувати жалість.

На наступний день Світлана знову відвідала нас, поцікавившись у Іллі, як йому його теперішнє становище?
- Погано. Мені нема чого робити, - процідив він крізь зуби.
Світлана похвалила його за те, що він з гідністю виносить свої поневіряння, а також попросила не дивитися на неї, як на ворога і «злий тітку, яка забрала в нього улюблену іграшку».
- А ось заняття ти будеш шукати собі сам, - заявила психолог, - Ти вже доросла людина. Раджу добре подумати, чим ти заповниш з'явилося у тебе вільний час.

Після цього у Іллі настав період «ломки», коли він усіх вважав ворогами і ніяк не хотів йти на контакт. Протягом наступного тижня Світлана кожен день відвідувала нас, перевіряючи психологічний стан Іллі, і ведучи з ним бесіди про необхідність життєвих змін. Син же став різкішим, похмурим, він важко переживав позбавлення комп'ютера, який довгий час був частиною його життя. Він часто, але безуспішно канючив у мене пароль. Іноді Ілля говорив, що йому необхідно зайнятися навчальними справами за комп'ютером - я дозволяла йому це, але відключала харчування, як тільки помічала його за розвагами. Найбільше Іллю дратувало те, як раптово вимикається його комп'ютер по завершенні визначеного години - він раз у раз не встигав дограти або додивитися щось.

Я боялася, що син так і не зможе змиритися з втратою - однак Світлана запевняла мене, що головне - дочекатися завершення періоду «ломки». І вона виявилася права. У Іллі просто не залишилося вибору: вже через місяць він взявся за книги, навчання поступово стала налагоджуватися. Він полюбив художню літературу, став більше часу проводити на вулиці з друзями.

Ще через півроку в Іллі з'явилося бажання записатися на спортивні танці, де він познайомився з дівчиною, на якій згодом одружився. Про комп'ютерних розвагах він згодом і думати забув: використовує комп'ютер в основному лише для роботи.

Підсумувавши, хотілося б сказати, що даний метод позбавлення від комп'ютерної залежності можна назвати методом «шокової терапії». Безумовно, він викличе негативну реакцію у дитини. Однак побоюватися варто не істерик, які закотить ваше чадо спочатку. Остерігатися слід тієї шкоди, яку воно отримає від нескінченних годин, проведений в мережі. Метод переконання як правило малоефективний (про це Світлана попередила мене відразу) - адже будь-яка залежність пускає міцне коріння в людській свідомості.

У зв'язку з виниклими у багатьох сумнівами в правдивості цієї історії хотілося б зробити деякі пояснення.

По-перше: по-поводу того, чому син не став заперечувати проти нового режиму користування комп'ютером. Я виховувала свого сина одна, без чоловіка. За характером Ілля завжди був спокійним, стриманим, хлопчиком. Випадки, коли він закочував істерики, були поодинокі: я прищепила йому повагу до старших. І в 21 рік дане йому виховання не зникло! Зрозуміло, він був обурений позбавленням комп'ютера, і про це я вказала в історії, нехай і не в яскравих фарбах. І я абсолютно не розумію, чому він повинен був послати всіх матом, вигнати Світлану, або піти з дому ... Подібне хамське, неадекватна поведінка просто не могло прийти в голову Іллі - навіть в такій стресовій ситуації. Світлану я запросила в мою квартиру, а копьютер куплений, як уже сказано, на мої гроші - дорослий, як багато хто відзначив, 21-річний син не міг цього не розуміти. Ще раз повторюся: в період "ломки" конфлікти з сином були, не бачу сенсу детально описувати їх.

Далі. Чому Ілля не влаштувався на роботу, щоб купити власний комп'ютер? До введення жорсткого режиму він весь свій вільний час проводив у мережі, вважаючи, що це може тривати вічно. Час, що звільнився йому довелося витрачати на навчання, так як він зрозумів, що отримана спеціальність забезпечить йому в подальшому хорошу роботу. Сенсу влаштовуватися на дрібну підробіток на шкоду навчальному часу я не бачу - Ілля теж такий варіант не розглядав.

З приводу пароля: я не стала це розписувати, але стандартні засоби захисту Віндоус не використовувалися. Світлана встановила на комп'ютер Іллі програму, яка вимикала комп'ютер в заданий час: також можна було налаштовувати графік роботи ПК - при спробі увійти в "заборонений" час комп'ютер тут же вимикався. Паролем були захищені саме налаштування цієї програми.

Щодо використання комп'ютера для навчання. Знову-таки, не всі, можливо, прочитали уважно, але я згадала, що для навчальних цілей час Іллі за комп'ютером Продлять, але всілякі спроби почати розважатися онлайн припинялися.

І на закінчення ще раз підкреслю, що в даному питанні я є супротивником будь-яких було поблажливості і балаканини про те, що потрібен індивідуальний підхід, бажання змінитися самому та інше. Залежність - це хвороба (а зрозуміли це ще не все). Це вірус, який просто так не відчепиться. Тут застосовні лише "хірургічні", жорсткі заходи.

Щодо дітей і підлітків все в руках їхніх батьків. Скажімо так: турбуватися і контролювати час, проведений дитиною за комп'ютером потрібно обов'язково. Все частіше батьки питають, як відучити підлітка від комп'ютера. Ми не можемо зібрати речі і відвезти свою дитину в якусь глушину, де немає комп'ютера та Інтернету. Як відвернути підлітка від комп'ютера в такому випадку?

Проблема комп'ютерної залежності у наших дітей сьогодні б'є всі рекорди. Чи підлягає контролю і інформація, яку отримує дитина з екрану монітора. Для дошкільника час, допустимий для гри за комп'ютером, обмежений 15 хвилинами (без перерви). Час монітора »(як і ТБ) - тільки в строго дозованих« працях ». Прибрати комп'ютер і діставати тільки в строго певний мамою час. Поставити обмеження на доступ до «дорослим» сайтам, а гри контролювати на предмет їх користі для дитини.

Ніякої комп'ютер не замінить спілкування з мамою і татом. Незважаючи на роботу, зайнятість, проблеми та недоварений борщ - будьте поруч з дитиною. Грайте разом з ребенком.Конечно, в строго відведений час, але разом. Нехай дитина приймає в цьому участь. Залиште собі модем, але включайте його тільки в моменти, коли дитина зайнята своїми справами. По-третє, відвернути дитину в підлітковому віці конструктором і грою в сніжки неможливо.

Спорт, секції тощо. Задоволення, яке дитина отримує від спорту, танців та інших рухомих занять, не зрівняється з радістю від чергового «лайка» або «партії» в стрілялки.

Дитина соромиться спілкування в реальному житті? У віртуалі він - сміливий супер-герой? Станьте вашій дитині другом.В цьому віці наказовий тон і ремінь - не помічники. Зараз дитині потрібен друг. Слухайте своє чадо і беріть участь в його житті. Цікавтеся його бажаннями і проблемами - саме в них ви знайдете всі відповіді на питання «як відвернути ...».

Як відучити підлітка від комп'ютера?

Виходите з того - чого не вистачає вашій дитині, від чого конкретно він біжить в інтернет. Зараз саме час - глибоко і повністю зануритися в ту сферу інтересів, яка вже напевно засіла в голові дитини. Якщо дитина вже знайшов себе, але не має можливості розвиватися в обраному напрямку - дайте йому цю можливість. А як Ви справляєтеся з комп'ютерною залежністю у дитини? На мій погляд, до школи взагалі категорично не можна давати комп'ютер.

Якщо все в родині сидять за комп'ютерами, то і дитя туди полізе. Все інше вільний час займати дитини справами. Єдиний спосіб відволікти дитину - це не залишити йому часу на пк. Після школи - в секцію.

Я вже мовчу про книги, які діти читають в скорочених інет-версіях. Вивчайте користуватися тільки в самих крайніх випадках, а гри і соцмережі взагалі забороните. Тому я з такою злістю ставлюся до дітей - вони нічого не дають, тільки беруть гроші в диких кількостях. Папа з дитиною займається. У непростому становищі опинилися сучасні батьки: до стандартної проблеми «батьків і дітей» додалося абсолютне нерозуміння світу, в якому живуть сучасні підлітки.

Комп'ютер у житті підлітка

Однак якщо ви бачите свою дитину втупившись у екран постійно, це починає по-справжньому лякати. Давайте розберемося, чому ж нинішні підлітки так багато часу проводять за комп'ютером. Вчорашній дитина віддаляється від батьків, стаючи все більш самостійним. Жити без батьків підлітку поки зарано, тому виходом стають часті зустрічі з друзями і / або втеча в віртуальну реальність.

Підлітки, що виділяються з натовпу, отримують можливість знайти друзів і однодумців. Спілкування у сучасних підлітків перейшло на інший рівень - так, може, батькам не варто й турбуватися? Підліток - це ще не доросла людина, і відповідальність за його здоров'я несуть саме батьки. Ви повинні дозувати кількість екранного часу в житті своєї дитини. В такому випадку батькам слід розібратися в причинах, які штовхнули підлітка в екранний світ і вжити заходів по «витягування» його звідти.

Як відучити підлітка від комп'ютера - важливі поради батькам для профілактики комп'ютерної залежності у дітей

В Інтернеті підліток, який має проблеми з соціальною адаптацією, отримує можливість стати іншим, розкритися, знайти друзів і навіть любов. І в цьому відношенні все очевидно - очі сучасних школярів адаптуються до розглядання мерехтливої \u200b\u200bкартинки на близькій відстані.

Короткозорість молодіє з кожним роком, і нерозумно заперечувати взаємозв'язок цього факту з популяризацією комп'ютерів, телефонів і планшетів. Комп'ютер при всій складності свого пристрою - машина. Жодна гра, ніяке спілкування в соц.сетях не може передати всіх тонкощів, властивих багатогранності світу і особистості людини. Відбувається роботизація мислення, йдуть емоції, співчуття, людяність - то, що раніше завжди було притаманне дітям. Тому, на мій погляд, для дитини, що розвивається комп'ютер шкідливий.

Підліток сидить за комп'ютером (ноутбуком або планшетом) - чи не так, знайома і навіть банальна картина? На все перераховане потрібні гроші, а грошей немає. Є тільки фізично на комп'ютер і на Інтернет. Так, ви витратите чимало часу, але дитина буде сидіти над полотном разом комп'ютера, а вже про користь цього заходу і говорити не доводиться.

Цифрові пристрої так стрімко увійшли в повсякденне життя людства, що уявити собі навіть один день без них практично неможливо. Ще 20 років тому комп'ютер був розкішшю, мобільний телефон - нечуваним дивом, а як виглядає планшет, ніхто собі й уявити не міг. Тоді як сьогодні в кожній хаті є, як мінімум, один комп'ютер.

Всього лише десять років тому мобільні телефони могли тільки дзвонити і відправляти смс, і були в кількості одного на сім'ю. Зараз це повноцінне пристрій, міні-комп'ютер з набором наступних функцій:

• дзвінки
• повідомлення
• фотоапарат
• відеокамера
• навігатор
• іграшка
• будильник
• калькулятор
• Відеопрогравач
• аудіоплеєр
• Вихід в Інтернет

До чого зручна і потрібна річ! Не секрет, що кожна людина хоче бути володарем такого пристрою, який полегшить його життя, допоможе або розважить в будь-яку хвилину.

І ось, коли кількість гаджетів в сім'ях перевалило за співвідношення один до одного, а діти стали їх активними користувачами, постало питання, наскільки це шкідливо і як впливає на дитину.

Дитина і комп'ютер: "за" і "проти"

Спори з приводу шкоди комп'ютера для дітей ведуться давно. З одного боку, розвиток, сучасні технології, вміння орієнтуватися в потоці інформації і безліч розвиваючих ігор для малюків, а з іншого - посаджене зір, зіпсована постава, нервозність і замкнутість. Розібратися і зробити висновки допоможуть наші «за» і «проти».

Так чим же корисні, зручні або вигідні цифрові пристрої для дітей? Наші «за»:

• Розвиток дитини. Цілі корпорації працюють над створенням розвиваючих комп'ютерних ігор для дітей. Вони зручні, не займають місця, знаходяться у вільному безкоштовному доступі і дуже подобаються малюкам. Яскраві барвисті персонажі у вигляді мультфільму або інтерактивної гри розвивають пам'ять, логічне мислення, увагу, фантазію і сприяють формуванню творчих навичок.
• Навчання у школі. Доступ в Інтернет дозволить дитині навчитися орієнтуватися у великому обсязі інформації, переробляти її, отримувати нові знання, розвивати допитливість і грунтовно підготуватися до уроків. У вільному доступі можна знайти багато відеоуроків, які допоможуть краще засвоїти матеріал і швидко виконати домашнє завдання.
• Мобільна бібліотека. Електронні версії підручників полегшать дитячий рюкзак, а можливість скачати і прочитати практично будь-яку книгу дозволить дитині не витрачати час на пошуки творів улюблених авторів і жанрів.

Важливо пояснити дитині, що комп'ютер або планшет призначений не тільки для ігор, але і для пошуку інформації.

• корисне дозвілля. Всім батькам відомо, як малюки переносять довгу дорогу або довгі черги в поліклініці. Комп'ютер або планшет дадуть можливість включити дитині улюблений мультфільм і відвернути від тривалих очікувань. Це практично бездоганний спосіб в потрібний момент зайняти дітей різного віку.

Однак засоби масової інформації, озброївшись попередженнями медиків, твердять про страшний шкоду комп'ютерів для дитячого організму і психіки. У чому ж він полягає? Наші «проти»:

• очі. Якщо малюк проводить перед екраном більше півгодини в день, є ризик зниження гостроти зору - очні м'язи дитини ще не до кінця сформовані, швидше втомлюються, відповідно, більше перенапружуються. Така напруга також негативно позначається на сітківці і судинах очного дна.

• хребет. Шкода планшета для дітей проявляється в тому, що тримаючи його в руках, дитина весь час нахиляє голову, перебуваючи в одному положенні тривалий час, що може привести до сутулості, викривлення хребта, затиснуті м'язи. А тривале напруження м'язів шиї викликає порушення кровообігу, що загрожує головними болями.
• м'язи рук. Якщо дитина півгодини пограв в улюблену комп'ютерну гру і побіг ганяти в футбол, звичайно, нічого поганого не трапиться. Але якщо гра вимагає тривалої концентрації і напруги рук протягом декількох годин, крім болю в суглобах це може викликати судоми кистей і передпліччя.
• Центральна нервова система. Шкода гаджетів для здоров'я дітей стає відчутний, коли улюблена іграшка починає займати більшу частину вільного часу дитини, а то і весь день. Скарги дітей середнього шкільного віку на підвищену стомлюваність, порушення сну, слабкість, головний біль медики пов'язують саме з тривалим проведенням часу за комп'ютером або планшетом. Часто такі діти стають надмірно дратівливі або апатичні, розсіяні, не здатні до тривалої концентрації уваги, полохливі.
• Проблеми з вагою. Коли діти і гаджети стають кращими або, що ще гірше, єдино можливими друзями, дитина готова жертвувати прогулянками на вулиці і спілкуванням з друзями під будь-яким приводом. Зниження рухової активності призводить до набору зайвої ваги і відсутності фізичного здоров'я. Крім того, сидячи за комп'ютером тривалий час, дитина або забуває поїсти, що призводить до схуднення, або не помічає, скільки з'їв, переїдає і, відповідно, поправляється.
• Соціалізація та спілкування з однолітками. В даний час соціальні мережі - це те, без чого жоден школяр себе не представляє. Інформація текстова і візуальна, спілкування з друзями, знайомства - все це так приваблює молодих людей, що без так званої «зв'язки зі світом» вони просто не можуть існувати.

Найчастіше, активно спілкуючись в світі віртуальному, в реальному світі підлітки відчувають труднощі комунікації та адаптації колективі.

Ми спробували зважити плюси і мінуси використання цифрових пристроїв дітьми. Але, навіть враховуючи мінуси, навряд чи варто категорично забороняти спілкування дитини з планшетом або комп'ютером.

У сучасному світі варто орієнтуватися в потоці інформації і новинки технологій, головне, знати, що в усьому потрібна міра. Спробуємо розібратися, як зменшити проведення часу дитини біля монітора.

Як відволікти дитину від комп'ютера

Якщо у батьків виникла потреба від чогось відволікати дитину, значить, звикання вже сформувалося. Вплив комп'ютера на психіку дітей настільки велике, що викликає залежність не меншу, ніж наркотична.

Якщо дитина знаходиться перед монітором або планшетом кілька годин, він постійно сконцентрований. Така зосередженість не властива організму, вона можлива тільки протягом 15 - 20 хвилин. Тому виникає нервове й емоційне перенапруження, що викликає неуважність, занепокоєння і пригніченість нервової системи.

Діти різного віку реагують на заборони по-різному. Малюки-дошкільнята влаштовують істерику: улюблену іграшку відбирають, час обмежують, відповідно ображають, а від безсилля й образи він плаче. Це сигнал для батьків про те, що пора приймати заходи.

Діти шкільного віку, особливо підлітки, замикаються, перестають розмовляти, таять образу і бачать в заборонах вселенське нерозуміння. Як же уникнути конфліктів і спробувати відвернути дитини іншими заняттями?

Люблячі батьки повинні розуміти, що для цього потрібно докласти зусиль і старання. На допомогу їм ми зібрали кілька ідей про те, як провести час без гаджетів.

Відвернути від планшета: 15 цікавих ідей для сімейних розваг

Спробуйте знайти сфери творчості або розваг, які дійсно зацікавлять малюка або підлітка, а заодно допоможуть вам знайти спільну мову з дитиною.

1. Згадайте про існування пазлів. Для малюка будуть цікаві невеликі картинки з мультфільмів з великими деталями. А дитині постарше підійде зображення з гарним пейзажем, машиною або натюрмортом з великої кількості деталей, яку після складання можна помістити в рамку і повісити на стіну.
2. Знайдіть в Інтернеті рецепт солоного тіста для ліплення. Діти дуже люблять з ним возитися. Можна зробити картину або просто фігурку, запекти її, а потім розмалювати, і прикрасити стіни кухні, передпокої або подарувати бабусі.
3. Зробіть з дитиною пап'є-маше. Знайдіть тарілочку або фігурку, яку можна обклеїти шматочками паперу, дайте висохнути і прикрасьте разом. Нехай навколо будуть залишки клею, але задоволення від процесу ви отримаєте точно.
4. Спробуйте дитини в сфері науки. І малюкам, і підліткам подобається що-небудь змішувати. Виберіть в магазині дитячий набір для дослідів або знайдіть пару нескладних експериментів в мережі. Головне, дотримуватися правил безпеки і обов'язково розповісти про це дитині.
5. Розкажіть про колекціонування. Згадайте, як самі збирали в дитинстві фантики, календарики та листівки. Запропонуйте придумати, що можна збирати: монети різних країн, наклейки або етикетки. Придумайте для колекції місце і систематизацію, а в красивому блокноті можна вести облік.
6. Дістаньте з антресолей давно куплену систему караоке. Поставте диск з будь-якими піснями, візьміть мікрофон і співайте. Не бійтеся бути смішним, жартуєте, балуйтесь, головне - будьте разом!
7. Влаштуйте сімейний день пригод. Підготуйтеся, як слід, і організуйте квест. Можна заховати солодкість в шафі або закопати скарб у дворі, забезпечивши дитину декількома записками і покажчиками. Залучіть в гру всіх членів сім'ї. Чим цікавіше завдання ви придумаєте, тим менше ймовірності, що дитина згадає про улюбленому планшеті.
8. Спробуйте зацікавити дитину астрономією. Поспостерігайте за зоряним небом, покажіть знайомі вам сузір'я, навчіть їх визначати, запропонуйте намалювати карту зоряного неба, поговоріть про життя на інших планетах.
9. Пошукайте на далеких полицях настільні ігри. Діти з задоволенням пограють з батьками в Монополію або Лото. Грайте, жартуєте, але не піддавайтеся! Діти цього не люблять.
10. Поговоріть з дитиною про родичів. Дітям цікаво, як звали прабабусь і прадідусів, як вони виглядали. Запропонуйте дитині скласти генеалогічне дерево - роздрукуйте фотографії, малюйте, клейте, постарайтеся зробити його великим і зеленим.
11. Спробуйте писати смішні історії. Згадайте гру з свого дитинства, коли учасники по черзі пишуть фрази, відповідаючи на ряд запитань. Прочитайте те, що вийшло, вам точно буде, над чим посміятися!
12. Посадіть разом з дитиною рослина, а краще, щоб він посадив його сам під вашим наглядом. Нехай це буде яблуня біля будинку або лимон на вікні. Головне, доглядати за ним і спостерігати, як воно росте. Можна запропонувати вести щоденник, і записувати туди, коли з'явилися перші листочки, плоди або які сезонні зміни з ним відбуваються.
13. Навчіться робити події з дрібниць. Розбудіть дитини рано вранці, візьміть термос з гарячим чаєм і пару бутербродів і рушайте зустрічати світанок в найближчий парк або навіть на балкон. Подивіться, як встає сонце, поговоріть і навчіть дитину посміхатися новому дню.
14. Заведіть сімейну традицію, наприклад, суботній вечірній чаювання. Знайдіть новий рецепт і спечіть разом з дітьми печиво. Нехай вони самі вирізують і ліплять, тим цікавіше і смачніше буде його пробувати.
15. Заплануйте подорож всією сім'єю. Неважливо, в іншу країну або сусіднє місто. Складіть маршрут разом з дитиною, відзначте на карті місця, які збираєтеся відвідати і вирушайте в дорогу. Роздрукуйте фотографії з подорожі, розмістіть їх в невеликий альбом, зробивши смішні підписи, щоб спогади залишилися з вами надовго.

Звичайно, всі ці ідеї вимагають від батьків певних зусиль, фантазії і часу. Але це найменше, чим можна пожертвувати заради дітей. Найчастіше і дорослим було б не зайвим забути про планшет або телефоні, а захопитися ліпленням, малюванням, співом або просто поспілкуватися з дитиною і згадати, що в житті є й інші інтереси і цінності.